Чому ми всі такі наївні? Нам підсовують папірець, в якому дрібнесенькими літерами щось написано, нам читати ніколи та й лупи під рукою, як правило, немає, ми з відкритими очима слухаємо те, що нам розповідають продавці-консультанти, і повіривши красивій казочці, вирішуємо – та й справді ж, чому додатково не віддати ще 100, 200, а то й 400-500 гривень (все залежить від вартості самого товару), все ж легше буде розмовляти з продавцем тоді, коли техніка вийде з ладу.
Як розповіли нам у листі споживачі (читайте в минулому номері), додатковий сертифікат аж ніяк не вплинув на вирішення конфлікту між покупцем і магазином. Коротко нагадаю історію: придбала сім’я відразу три одиниці побутової техніки, одна з них – хлібопічка не пекла хліб, тобто не виконувала тієї функції, задля якої її купували. Повезли назад до магазину, там товар забрали і … більше двох місяців розказували: прийдіть завтра, … в понеділок, ще раз в понеділок, тільки наступний. Таких понеділків було ого-го скільки, а хлібопічки покупці так і не бачили. Довелося звертатися до громадської організації, щоб та втрутилася у вирішення ситуації.
Забігаючи наперед скажу: після наданих консультацій, написаних (вже відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів») заяв, після візиту керівника громадської організації до керівництва магазину … і після двох тижнів обіцянок вирішити все завтра, споживачам таки повернули гроші за неякісний товар і не повірите навіть за Сертифікат (хоча відпочатку й слухати не хотіли в магазині, що оскільки нема товару – то й сертифікату не треба).
А ось тепер і про сам Сертифікат.
По-перше, варто зазначити, що всі як один споживачі (а після цієї історії довелося з багатьма поспілкуватися) в один голос кажуть, що продавці-консультанти в магазині пояснюють, що дія цього папірця почнеться після закінчення основного гарантійного терміну, на те він і назву має «Додаткове обслуговування», адже як правило техніка виходить з ладу саме тоді, коли й закінчується гарантія. І бачили б ви очі тих споживачів, які (наче вперше) дивилися на вже придбаний ними сертифікат і помічали, що: у одних дія цього документу починається з моменту купівлі товару і закінчується рівно через два роки, тобто в момент закінчення гарантійного терміну; у інших взагалі у сертифікаті не була проставлена дата початку та кінця його дії.
В чому ж полягає ця додаткове обслуговування? Як пояснила мені керівник магазину, в якому хлібопічку два місяці ремонтували, що споживачі все не правильно зрозуміли. А розуміти дію цього «папірця» треба так: скажімо ремонт по гарантії не проводиться. Якщо техніка вийшла з ладу через перевищення напруги в електромережі, тоді й знадобиться диво-сертифікат. Тобто, за наявністю сертифікату ремонтують все те, що не ремонтують за гарантійним талоном. Й справді диво. Особливо коли читаєш правила, прописані «дрібнесенькими літерами». А там чорним по білому написано: «Власник даного сертифікату має право на додаткове сервісне обслуговування:
а) консультації з ефективного використання, налаштування апаратури в меню користувача, перевірку правильності підключення, чистку техніки протягом всього терміну дії Сертифікату, але не більше двох звернень за проведення вказаних робіт протягом 365 днів;
б) діагностику та ремонт товару по закінченню гарантійного терміну, але межах строку дії Сертифікату».
Шукала та так і не знайшла переліку тих робіт, на які поширюється додаткове обслуговування. Зате знайшла інше трактування, яке мене чи не найбільше здивувало. Цитую: «У випадку, коли Гарантійний строк перевищує або дорівнює строку дії Сертифікату, то послуга «Ремонт товару» не включається до переліку послуг, що надаються у відповідності до дійсного Сертифікату».
Як красиво нас розводять на гроші. Просто важко й слова підібрати, щоб прокоментувати. Одним словом, красиво обіцяють додатковий сервіс, але при цьому на папірці пишуть умовно так: якщо, наприклад, товар має два роки гарантії і два роки діє Сертифікат, то за цим папірцем ремонтувати ніхто не буде, хіба що тільки консультувати, чистити, перевіряти та що завгодно, тільки не ремонтувати. Вибачте, шановні продавці, а де ж обіцяне додаткове сервісне обслуговування? Чи зараз саме так і називаються консультації?
Тепер навіть і дивуватися нічого тому, що в магазині нашим споживачам люб’язно погодилися і гроші за неякісну хлібопічку повернути, і «папірець» назад на гроші поміняти, тобто також віддати гроші.
Це я проаналізувала один Сертифікат. Перед очима лежить інший. З іншого магазину і на інший товар – телевізор. Різниця хіба що тільки в тому, що попередній коштував споживачеві 169 гривень (при вартості хліб опічки 799 грн.), то другий обійшовся вже 468 гривень 93 копійки і дещо трохи іншу назву має: Сертифікат програми «Додатковий рік сервісного обслуговування» – П67-001260 (Договір-підряду).
Але й цей документ швидше й легше напрошується назвати папірцем. Адже, по-перше, дата його укладання відсутня, як і кінцева дата. По-друге, і що найголовніше – до цього папірця має бути ще й додане Положення про програму «Додатковий рік сервісного обслуговування» і що воно є невід’ємною частиною цього Договору, і що споживач підтверджує, що отримав ці Положення і ознайомлений з ними та ще й зобов’язується їх виконувати.
Знову скажу, бачили б ви очі цих людей, коли я у них запитала про Положення. Вони хіба що зніяковіло запитали: «Яке таке положення?». І що ще найцікавіше – у цьому Договорі так багато посилань на всілякі пункти і підпунти положення, що не бачивши їх в очі, складно зрозуміти – так які ж додаткові послуги отримує споживач, де його права, а де обов’язки.
Звичайно, мені власного аналізу цих документів не вистачило і я звернулася до юриста Головного управління з питань захисту прав споживачів Романа Вербового, на що той швидко й оперативно дав коротке пояснення: «Магазин має право розробляти, видумувати, вигадувати нові послуги. Це законом не заборонено. Споживач перш ніж купувати будь-що (папірець в тому числі також) повинен читати, що йому пропонують купити. І тільки після цього ставити свій підпис. Адже довести, що споживачу не все пояснили, щось він не так зрозумів, дуже складно, адже на цьому документі стоїть підпис та ще й зазначено: «сторони, діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, керуючись нормами чинного законодавства, уклали цей Договір». Що тут вдієш – споживач сам вирішив придбати. А от чи документ це, чи папірець – покаже час і реакція продавців на звернення споживачів», – роз’яснював Р.Вербовий.
Слухала я фахівця – юриста за фахом, і згадувала про аферу, яка гуляла Україною кілька років тому. Пригадаєте і ви її, можливо, дехто й згадає як і сам «вляпався».
Всілякі компанії запрошували людей спочатку переглянути фільм про красиве життя на курортах, а потім в нахабній формі змушували Сертифікати купувати. Хтось умудрявся віддавати і 20 тисяч гривень, і більше. А потім, коли приходив світлий розум, розумів, що ні курорту не світить, ні відпочинку. Адже в папірці було написано, що людина придбала право на купівлі путівки. А хто ж цього права не має, аби гроші були.
На закінчення поясню, чому статтю назвала – «Нова афера чи нова послуга». Звинувачувати магазини побутової техніки складно у вигадці нової афери. Щоправда після спілкування з представником ще однієї великої мережі магазинів побутової техніки, зрозуміла – мабуть таки афера. А пояснення звучало приблизно так: «Таня, навіть не повіриш скільки грошей щодня надходить до каси магазинів за ці Сертифікати. Якщо люди платять, то чому б їх не продавати. А буде діяти програма обслуговування чи ні, важко сказати. Це тільки початок. Хоча не впевнена, що налагодять повноцінний сервіс».
Я розповіла, проаналізувала, вказала «слабкі» місця у новомодних «папірцях», але вам вирішувати – треба вони вам чи ні.
Наостанок основна моя порада – читайте папірець, адже він справді стає документом тоді, коли на ньому з’являється ваш підпис і за нього проплачуються гроші.
Тетяна Шальман,
голова правління Київської обласної організації
ВГО «Союз споживачів України»
Немає коментарів:
Дописати коментар